МАГАЗИН ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ТОВАРОВ ДЛЯ ДЕТЕЙ
KUMKA.COM.UA
 

Киев, бул. Дружбы народов, 12 тел.: (044)224-60-07

 

Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. Грушевський М.


Автор:
Марко Грушевський

Видавництво: Либідь, Київ, 2006
256 cторінок

 

Прайс >>>


"Отсе перший том пребагатої збірки матеріалу про дітей в українському селі: вірування й забобони, гігієна й спосіб виховання, забави й щоденні заняття, становище в родині і в громаді – все се просліджено від перших об’явів вагітності  матері тиждень за тижнем, рік за роком… …комплекс його завдяки уважливості збирача і його щирої прихильності до життя народного вийшов такий багатий, що ні в якім письменстві нема подібної книги з таким різнорідним матеріалом". 

                                                                 Іван Франко


 

        Праця українського етнографа, громадського діяча, єпископа УАПЦ Марка Грушевського (1865 – 1938) є “пребагатою збіркою матеріалу про дітей в українському селі” (І.Франко). Подано і проілюстровано дослідження про дитячі іграшки й забави. Авторський текст доповнюють коментарі на полях відомих педагогів, психологів, медиків, письменників. Книжка зацікавить не лише фахівців – етнографів, фольклористів, педагогів, медиків, а й батьків, широке коло читачів.

        Рецензію на цю працю давав Іван Франко.

        Переднє слово писала Катерина Ющенко.

 

Приводимо статтю присвячену цій книзі: Іван ДЗЮБА,  http://www.day.kiev.ua/ 

 Дитинознавство.


У київському видавництві «Либідь» вийшла цікава книга: Марко Грушевський. «Дитина у звичаях та віруваннях українського народу».

Це — не простий передрук праці Марка Грушевського, вперше (і єдиний раз) опублікованої сто років тому (!) у Львові — в серії «Матеріали до українсько-руської етнології» Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. Втім, навіть якби це був тільки механічний передрук давнього вже тексту, — він би все одно становив велику цінність для української науки та культури. Адже це унікальне дослідження, засноване на багаторічних спостереженнях і особистому досвіді живого спілкування з селянським родинами, — людини, яка присвятила себе вивченню практичної народної педагогіки, маючи хист науковця, поетичну інтуїцію та чутливість і відповідальність душ пастиря: таким був Марко Грушевський, далекий родич великого Михайла Грушевського.

У світогляді українського народу, в його моралі й естетиці життя, в психології українського соціуму минулого жінка й дитина посідали визначальне місце. Однак ця тема ще не досліджена достатньою мірою. Тим більше значення мала свого часу праця Марка Грушевського, гідну оцінку якій зразу ж дав Іван Франко. Але ті руйнівні історичні бурі, що невдовзі впали на Україну, затерли не одне наукове й культурне осягнення наших далеких і недалеких предків, до надбань яких маємо звертатися заново.

Багаторічні записи Марка Грушевського становили своєрідну енциклопедію народної педагогіки в її, сказати б, найделікатнішій частині: родинні стосунки у передчутті великої події — народження дитини; освячені традицією ритуали, що супроводжують народження і «прийняття» дитини в родину; плекання дитини і тонкощі поводження з нею та практика виховання відповідно до її зростання за роками і виникнення щоразу нових потреб та здібностей.

У всьому цьому поєднувалися і колективний глузд народу, передаваний з покоління в покоління, і особиста розважливість конкретних осіб — матерів, батьків, дідів, бабусь, родичів, сусідів... Автор ураховував і одне, і друге, диференціював і тактовно коментував. Поціновуючи виправдану і підтверджену багатовіковим досвідом раціональність народної педагогіки, він уникав безкритичного захоплення і подавав також типові випадай труднощів, недостатньої уважності родичів до дітей, різкого роду ситуації дискомфорту, дисгармонії тощо.

Багато уваги приділено дивовижі дитячої мови та її розвитку в процесі пізнання життя й спілкування з дорослими. Великий матеріал зібрано й описано в розділах, присвячених дитячим лялькам, іграшкам і забавам: як вони розвивали уяву, вигадливість, смак, самодіяльність, — мимоволі думаєш про те, що за сучасних умов дитина стає пасивним споживачем стандартної продукції, а не активним творцем свого предметного світу, жертвою перевиробництва ширвжитку, коли не потрібні ні спалахи власної кмітливості, ні вміння рук, — і навряд чи це сприяє вільному розвитку дитячої ДУШІ.

У розділі «Інтуїтивна психологія селянського життя» простежено розмаїтні випадки відхилення від, сказати б, благополучного педагогічного стереотипу, коли практичний колективний глузд чи особисту інтуїцію застосовують до нестандартних ситуацій, до проблем, що виникають у родинах і пов’язані з неоднаковістю вдач і природних задатків дітей, з усілякими родинними колізіями.

Читаючи текст Марка Грушевсьхого, вкотре вже думаєш про те, яку велику і живодайну народну культуру було втрачено в трагедіях 20-го століття: війнах, розселяненнях, голодоморах, виселеннях, колонізаціях, асиміляціях, нищенні природного і суспільного середовища села... І ще: такі записи хоч дещо зберегли для пам’яті нащадків. Хоча нащадки не дуже звертаються до цієї пам’яті. Те, що раніше з повагою називалося «колективною мудрістю народу», нині зневажене й забуте через невігластво й лінощі думки публіки, яка бачить тільки миготливі вогники скороминущих новацій. Чи багато хто, крім професійних філологів та етнографів, здатен нині зануритися у світ народних прислів’їв, оповідок, зрештою казок, де неміряне море прозірливих суджень про людину, суспільство, людство? І все-таки «добре, розумне, вічне» знаходить зрештою свій шлях до тих, хто його потребує. Знайде цей шлях і праця Марка Грушевського.

А тепер про тих, кому завдячуємо цим виданням, про його антураж і науковий апарат. Автором проекту була покійна Лідія Дунаєвська, професор Київського національного університету, ентузіастка вивчення українського фольклору. Упорядниця і автор передмови — її колишня студентка, нині молода дослідниця Ярослава Левчук. Поряд з текстом Марка Грушевського подано ті коментарі та вставки, доповнення, які зробив до першодруку молодий галицький учений (у майбутньому — видатний науковець Галичини й діаспори) Зенон Кузеля. Його нотатки збагачують і структурують основний текст. А через сто років упорядниця нового видання Ярослава Левчук подбала про те, щоб спостереження й думки Марка Грушевського (та його співрозмовників-селян) дістали солідний супровід у дбайливо підібраних висловлюваннях видатних педагогів, філософів, письменників, етнологів світу й України, — це зроблено ненав’язливо, коректно і поглиблює історичну та інтелектуальну панораму відповідних мотивів праці Марка Грушевського.

Ярославі Левчук належить і ґрунтовна післямова, яка дає не лише загальну інтерпретацію праці, а й вводить її в широкий контекст європейської педагогічної думки й «дитинознавства». А Микола Кучеренко подає біографію Марка Грушевського, розповідаючи про його «труди і дні», наукові здобутки за умов постійних переслідувань і трагічну загибель у застінках НКВС.

Книжка має багату бібліографію, іменний покажчик та всі атрибути поважного наукового видання. Не може не захопити і чудове художнє оформлення; як ілюстративний матеріал використано старовинні ікони, народні малюнки, рідкісні і промовисті родинні фотографії кінця ХIХ — початку ХХ століть. Усе видання виконане з великою любов’ю — вгадується «почерк» видавництва «Либідь»".

№116, середа, 18 липня 2007 р. http://www.day.kiev.ua/

 



 

Вернуться в каталог